Буднів заснічених, ялових днів перелоги
плуг мій орав — і незаймана ось цілина
млою вільготною дише і з глибів розлогих
руняться зеленню ярою ярі руна.
Провесінь – яр молода — уродливо яриться,
жевріє соняшним жаром, ярує, жахтить —
рястом рясним зарясніє, заграє яриця
слів моїх ярих, як стебла прозяблі, простих.
Буде рости, ривувати, яріти бурхливо
полум’ям буйним буяння, цвіту і жаги,
обміттю квітня розквітне, як повідь — розливом —
рине нестримно в одміряних строф берег.
