Про світле все, що наче призабули ми,
Про що вже й навіть думати відвикли:
Світанки, що кували нам зозулями,
В дорогу вранішню юнацький виклик —
Сьогодні знову згадуєм — і креслимо
З рахунку все обмарливе й невдале,
Що зводило на безвісти улесливо
І тьмарило пориви наші в далеч.
