Настали дні розвихрені й розвіяні,
Йдуть промені крізь віття голе врозсип.
На пелюстках квіток і на очах під віями
Рясою срібних сліз замерзли роси.
У вирій — за ключами журавлиними,
Над обрії, що осінь їх розкрила,
Із гряд земних зриваємося, линемо,
Зірок торкавшись мрій тремким розкриллям.
