Прибралися гілки та ґрати
у навись крижаних намист —
і в зимну заметіль до мене
прибився з дому білий лист.
То пише Батько, що зимою
твердою їм самотні дні,
що поморозили морози
квітки всі хатні на вікні.
- Наступний вірш → Богдан Кравців – Як гасне день і меркнуть очі
- Попередній вірш → Богдан Кравців – Тріпочеться і рветься серце
(Оцінок ще немає)