П’яний, сподіванками щасний
від тебе я пішов колись.
І ось — неждано – наді мною
в’язничні роки пронеслись.
Карбами карбували серце,
в’ялили мороком жури.
Які ж, які тобі, кохана,
з дороги принесу дари?
- Наступний вірш → Богдан Кравців – Колись
- Попередній вірш → Богдан Кравців – Спалився, витлів юний липень
(Оцінок ще немає)