Рве вітер знов вітрил полотнами,
На щоглу прапор сонця ізійшов.
І знову світла прозолотна мить
Пронизує блакитний неба шовк.
З серцями щасними і повними,
Зустрівши ранку радісний прибій,
Риштуємо, виводим наші човни ми
В далінь обмарливу — на море мрій.
