А старий дід та одписує:
Ми не будем кориться,
Ой, і єсть у нас та ясне ружжя,
Ми будем борониться.
Пісня про оборону Медведівки, записана Климентом Квіткою
Не раз бувало: рвавши з болю шати,
синів корили мудрі Святослави
за те, що в полі незнаємім слави,
що рано чести рвалися шукати.
Бувало й так, що вийшовши на чати
і зочивши загрози чорні лави,
коритися нам радив хтось лукавий
і проти орди з хлібом виходжати.
Алеж одвага правила синами:
тож не рабом, то вмерти вольним краще,
води із Дону зачерпнувши гордо.
І завжди ветхий дід ставав між нами,
пригадував, що зброя у руках ще,
що треба боєм зустрічати орду.
