Шелестітиме сіно на столі під скатертю,
дідуха у кімнату хтось повагом притащить,
і покотяться діти на солому простерту —
Все по-давньому! Тільки… Мов торік… було краще…
З проскурками-бажанням встане батько: Ростіть ви!
Хтось зворушений вдарить в струни всновані цвіллю…
І, як будуть молитись, не скінчу я молитви,
бо чужим стане слово в цю врочистую хвилю.
Зночі виповнять церкву якісь тіні родимі,
хтось молитися буде гаряче так Пречистій
і дивитись: як образ никне в синьому диму
і як жар роздуває паламар у захристії.
І підуть дні святешні і святешні теж нуди, —
стіл заставлений буде святковими достатками,
і новиною давнє заворушиться в грудях,
як у вікна дзвінками застукоче колядка.
