Ідіте, русалки, ідіте,
Да нашого жита не ломіте!
Да наше житечко в колосочку
Да наші дівоньки в віночку!
З русальних пісень
Прибажним роєм з’яв і голі й босі
у квітування й повноти годину
біліші за лілей із рік ізринуть
і в червіні хусток, золотокосі
цвістимуть маком русалки в колоссі,
старого привабляючи й дитину
в обійми захватні, — поки не злинуть
червневі дні до літа вже, на осінь.
Із піль піснями їх у темінь бору
ми проведемо, заклинавши гоже
нас не манити, не ламати жита.
І радісну провівши весен пору,
підемо звагом жати збіжжя Боже,
стоги врожаю щасного стожити.
