Знялось осоння світле й вихрувате
Над зелень плеканих тобою гряд.
Кущами сонця й золотастих ватер
Здовж огорож форзитії горять.
Вривається притьмом бентежний вітер
У двері й вікна зблисками згорянь —
Вістує, що ось займеться, розквітне
Черешнева — в рожеву бурю — рань.
