Ведуть Шумильця рубати,
А взяли го ся питати:
Чи много дівчат ізрадив?
Ой, дванайцять-єм ізрадив,
А тринайцяту Катрусю…
З народної баляди перейнятої І. Франком від своєї матері
Малого у любистку і в шалвії
купала мати. Чар-водою з броду
голубила красу його й уроду:
і очі карі, й чорні брови-вії.
І не було над нього заведії
у всіх країнах і на всьому роду —
з криниць усіх він пив кохання воду,
серця гріховної сповнявши млії.
На страту суджений, він знав, що жити
йому довічно в пісні тій, що з хати
у хату плине в пітьмі вечорів.
Що будуть княжни й селянки тужити
за тим, хто зводив їх, алеж кохати
так палко й перелесно він умів.
