Удосвіта виходимо із хати,
Із тиші світлої в імлу холодну —
І день ділово-суятний, пихатий
Поймає ув обміть свого полону.
І поночі вертаючись додому,
У пристань світляної ласки,
Годин робочих втому і судому
В долоні тиші прагнемо покласти.
- Наступний вірш → Богдан Кравців – Проясень
- Попередній вірш → Богдан Кравців – Удосвіта
(Оцінок ще немає)