То часом в померках темничних
під вікнами навшпиньки стану
і бачу сонця плат на мурі
і клапоть зелену каштану.
Із обширів, залитих сонцем,
з гаїв зеленого розмаю,
із мого вільного багатства —
ті клапті — все, усе, що маю.
- Наступний вірш → Богдан Кравців – Вже крильми осінь
- Попередній вірш → Богдан Кравців – Суворі речі в нас і думка
(Оцінок ще немає)