Ніль — в її день — 10 листопада 1960
Відпливають роки, мов ключі журавлині,
Полинають за сонцем ясним у далінь,
Від підобрійних гір на вечірні долини
Світу й серця все довша схиляється тінь.
Багряніє наш сад стиглим щастям прибутку,
В давні весни манить шумом спогадів ліс…
Не минали в житті — і весілля і смуток,
І рясніли не раз очі перлами сліз.
Але нині Твій день, це поліття багате
Заворожує осінь в барвисту красу…
Із далеких доріг я вертаюсь до хати,
І, як завжди, Тобі ґлядіолі несу.
Щоб цвіли, як колись, чарували безвпину,
І стелилися квіттям на днів Твоїх путь,
Що їх спогад, як ласку ясну материну,
Наші діти у літа свої понесуть.
