Де мерехтить в сирих туманах улоговин,
Пахнот вільгих, солодких соків повен,
Той перелесний цвіт, таємний цвіт тирлич.
М. Бажан: Розмай-зілля
У північ заворожену глибоку
під каменем копатиме коріння,
варитиме, щоб зіллям-чаровинням
дороги перелляти від уроку.
Щоб нині ще, хоч завтра, хоч до року
барвінком розцвіла їй мрія синя,
і здійснилося радісне маріння
про цвіт васильку, що ізвився в боку.
Ще заки корінь закипить, прилине,
прибуде він вікликуваний, любий,
запалить їй коханням ночі-дні.
І нарік, як вже ягоди калини
багріти будуть, сина приголубить,
коханого чекавши з далені.
