Буває ніччю: рукави засукаю,
До пізньої узявшися роботи —
і враз знадвору злидневою сукою
Пронизливо заскімлить крик скорботний.
Заскавулить щось долею собачою
В хуртечі злої безбережжя мокре —
І візію робочу, вже завбачену,
Ущерть розіб’є раптом — і замовкне.
