В далекий ранок, що будив нас півнями,
Поривом юности виводив до воріт
І мчав на хвилях річкової піняви —
Керуєм без упину пізніх мислей літ.
У спогади вникаємо знеможено,
Сантиментальні вірші пишемо й листи,
Пожовклим листям бродимо — й не можемо
У круг той чарівливий стежки ізнайти.
