Запрягайте воли,
Поїдем до діброви:
Сосноньки витинати,
Копоньки підпирати!
З обжинкових пісень, зібраних Ж. Павлі
Пливтимуть ялові і літа й зими
над полем днів і снів моїх. Масна
триватиме облогом цілина
незаймано — поки чийсь плуг незримий
не перейде над бур’янами злими
і не заграють з темних надер дна
грайливі вруна слів — і далина
хвилястими ланами не густиме.
І наче б завтра треба вже умерти,
немов ішла б про день останній мова,
устану, спалахнувши буйно й живо —
і вийду в поле, радісний і впертий,
збирати ясен дар живого слова,
багате опроваджувати жниво.
