В грудневі дні недоброї для нас пори,
Як погляд млою зимною осмеркне,
У руки й серце зайдуть гострі зашпори
І прочуття нас братиме нестерпне —
Запалимо у хаті нашій свічі ми
І, грівшись у ватрановій тепліні,
Огорнемося роздумами вічними
Про речі людські, як любов нетлінні.
