неквапливо, з чуттям ще не оспалим,
Буденних відкараскавшись борінь,
На ватрані вечірнім вогник палим,
В гарячу задивляємось жарінь.
Зринають іскрами згадки у сутінь,
У невидь кануть мигунцями вмить —
І постаті затьмарені й відсутні
Сплітаються із полум’ям в обміть.
