Під тую вербу стежечка,
туди ішла дівочка,
да несла золото в приполі,
да розсипала на море…
З весільної пісні
Ой, понад море, по степу, роздоллі —
з предвіку стежка тудою вела,
йшла нею Ганна, золото несла,
дари багаті молодої долі.
Йшла Ганна красна, розсипала в полі,
по всім подолі злото споквола,
вінки і вильця з рясоти вила,
з ряси ясної, що несла в приполі.
Зрясила небо й розвилась, розквітла,
вросла у землю, як верба, корінням
і розпустила, розвела з висот,
мов Даждь-бог ясен — буйні стріли світла,
мов Рід великий — нові покоління,
по всьому світу віт-квіток сімсот.
