Росте в полі на могилі
Осика заклята —
Отам відьма похована…
Т. Шевченко: Відьма
Я знаю все… Усе мені відомо:
перевивати чаром людські кроки,
наводити й відводити уроки,
в гарячку кидати і в злу судому.
Ще вмію я старому й молодому
любовної прибавити мороки —
і в повен чуда, в дивен світ широкий
на мрій мітлі меткій злітати з дому.
І навіть свій кінець я знаю, бачу:
порве мене юрба, роздягне мстива
і кине на знущань розгнуздя злюще…
І смерть замислить гіршу за собачу —
колом осиковим проб’є, для дива
розірве кіньми, розчахне живу ще.
