Не раз ще про далекі мандри марим —
І бравши оберемком труд на барки —
Прощаюся з тобою словом марним:
— Я не забавлюсь, повернусь небавки!
У мандрах надаремних зморить змарга,
Дізнаєм, що найгірше — дні розлуки,
Що найщасніша та година гарна,
Як вечір в’яже наші мислі й руки.
