Не раз у день розхристаний, пом’ятий
Негаданий прониже щем:
Знетямить пригад пахощами м’яти,
Між пучками розтертим чебрецем,
Знічев’я очі зустрічні наврочать —
І зрине в пам’яті забута мить:
Хизуючись сорочки узороччям,
Червневим полем дівчина біжить.
