Шуміла молодість — як молоде вино —
Нестримано, зухвало й п’яно,
До дна призначено було й дано
Спивати їй дання хмільне гулянок.
Шуміла молодість — як повідь на весні
Розливом іскрявим по ріні —
Мантачила розтратно й гойно дні,
Цілунки, сміх, пісні й вогні мандрівні.
Шуміла молодість — як в застумах дібров
Шалений буревісний вихор —
І кликала незважно й зично кров
На кожен змаг із негіддю і лихом.
Неждано якось так в тім змагу молодім
Стужавіли, змужніли роки:
І звів я, вивершив мій дім,
Де гул вітрів, розстай доріг широких.
З тобою разом тут нам суджено й дано
Стрівати дань достиглу літа:
Полудня дні — прозорі, як вино,
Що в келіхи тремкі його налито.
В їх стиглості ясній, мінливій і п’янкій
Снуємо казку перемінну:
— Росте вже… доня гожа й син стрункий
І нам і нашій юності — на зміну!
