Взєли шєпочки поза крисочки,
Взєли шабельки поза обельки…
Просє господа, своєго пана:
— Можний наш пане, пане Гавриле!
Гой, пусти ж ти нас й а в гор на війну!
— Я вас не пущу, сам з вами піду.
З гуцульської колядки
Іран, чи Індія, чи Україна? —
Зринають назви, як блудні вогні.
Але ж була колись така країна,
звідкіль ми вийшли. В сизій давнині
цвіла вона далека, тепла й пишла
за обрієм казкових семи-гір —
і боєм рвалася в той світлий мир
племен довкільних молодість невтишна.
І досі іриця, столітня діва,
пісень співає про далінь незриму,
про райгород багатий, вирій, рай,
що в тьмі віків нам сниться повен дива…
Туди злітають ластівки над зиму
і серце, тугою налите вкрай.
