Вже крильми осінь має, плине,
і вже десь в золоті гаї —
і знов ячання журавлине
об ґрати вдарило мої.
Та в мене дні закуті стуга,
не вирвуся, не полину —
і тільки гостра, рвуча туга
за ними лине в далину.
- Наступний вірш → Богдан Кравців – З тобою саньми прудко плинем
- Попередній вірш → Богдан Кравців – То часом в померках темничних
(Оцінок ще немає)