Коханій моїй Ніль на 10 листопада 1961
Замало слів, щоб висловити те,
Чим серце повнилось у дні колишні:
І щастя й радости проміння молоде,
Рожеве квіття яблуні і вишні,
І терня болю, струмні сліз невтишні,
Що їх життя сплітало у вінок…
Дарунків мало, щоб ось їх Тобі,
Коханій, скласти за любов велику:
В тривозі дні, і ночі у журбі,
Турбот важких, трудних робіт без ліку,
Чекання безупинне, як від крику
Вмовкало серце… й самота думок…
Замало ж і квіток, щоб їх нести
Сьогодні у Твій день осінній, Ладо,
Тобі, що сонцем щасним, золотим
Над днями дому нашого і саду
Сіяєш і цвітеш невгавно й радо,
Молитвою нам вівши кожен крок…
Замало слів, дарунків і квіток!
