Богдан Кравців – Заметіль: Вірш

Лелітну прозелень тремкої бруньки,
Квітневих вод розілляті струмки —
Мороз морозить в іскряні бурульки,
Крихкі й ламкі під приторком руки.

Знічев’я сніговії білі коні
Знялися знову навскіс, навправці —
Цвірінькають усе ж на підвіконні,
До кришок позлітавши, горобці.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Богдан Кравців – Заметіль":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Богдан Кравців – Заметіль: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.