Застиглим оливом на серце
холодні хмари налягли —
і гусне кров і меркнуть думи
од мороку гнилої мли.
І прагну, жду, чекаю грому,
щоби гучний його удар
пройняв пекельним, рвучким блиском
ті олив’яні надри хмар.
- Наступний вірш → Богдан Кравців – Як звірі, простір ми любили
- Попередній вірш → Богдан Кравців – Як гасне день і меркнуть очі
(Оцінок ще немає)