Щоб тебе за мною так пекло, як пече
вогонь той віск!
Щоб твоє серце за мною так топилось,
як топиться той віск!
І щоб ти мене тоді покинув, коли
знайдеш той віск!
Із любовного замовляння
Неждана зустріч — і лукавий погляд,
мов знехотя дарований, з-під вій —
і вже блуджу обмарен, сам-не-свій,
укинутий у прибагів непроглядь.
То знову скаже щось таке у здогад
і словом незбагненний ще самій
окрилить щонайтаємнішу з мрій
і серце сумніви навпіл розколять.
А завтра ж буде чарувати чари,
волосся й віск палити ради мене,
щоб вірности вогнем палав мій спів.
І помсту злу накличе, лють покари,
зненависти безсердя достоменне,
коли б на іншу важити я смів.
