Три роси обіб’єш,
Три криниці вип’єш,
Здійсниться наша мрія —
Станемо на вогненного змія! —
В. Свідзінський: Баляди
Колись — за семи ріками — уранці
цвіла латаття злотом далечінь
і жеврів яскір ярко й молочій
і мріли жовтожаром помаранчі.
Любов, серця окриливши юначі,
займала, кликала на буйний бій,
на кубла негіді, що в них, як шанці,
чигав потворний жовтобрюхий змій.
Повзли назустріч трясці й жовтяниці,
в очах чорніло від ураз і яду
і жовчю бралися слова ясні.
Алеж загинув змій! Чи тільки сниться?
…По бойовищі молодого саду
чвалує осінь на гнідім коні.
