Блищать поля важким сріблом землі
і золотіє ліс осіннім листом:
Далеко в хмарах кличуть журавлі
за ясним сонцем в далечінь одплисти.
В незнану далечінь, де буйні дні
пливуть ударами хз крил невтомних,
горять на грудях відблиски вогнів
і кличуть світ їх криком невгомонним.
Де чорна ніч далекі нічліги
готовить вічно їм, як добра мати,
і вся тремтить од дикої жаги
їх снів мандрівних — смілих і багатих.
