Знечев’я березневе сонце
на тьмяних шибах розцвіло
і жайвір через ґрати сипле
дзвінке, розкотисте срібло.
І сниться провесна далека
і подих піль і шум дібров —
і за сріблом тим рине з серця
розпливчаста гаряча кров.
- Наступний вірш → Богдан Кравців – За муром одцвіли каштани
- Попередній вірш → Богдан Кравців – Як звірі, простір ми любили
(Оцінок ще немає)