Вже осінь листом стежку перекрила нам
І сутінню осотує осонь,
І добрий вечір лагідним окриленням
Нас огортає у солодкий сон.
Знічев’я, в радіснім непередбаченні,
Із застумів заобрійних розпуть
Зринаючи постаті давно небачені,
Йдуть навстріч нам, за руки нас беруть.
