Ой, я тії криженьки крильцями розжену,
Ой, я тії сніженьки ніжками потопчу!
Із пісні-веснянки
Ще тільки зазимки, та вже холонуть
осінні ранки в млі неозоримій
і причуттям зимового полону
серця нам б’є, тривожить перша зимінь.
А там впаде зима. Далекі бори
вберуться в білу паморозь і з ними
заквітнуть руна сніжним сном озимин
і землю змерзлу зимний грудень зборе.
Ударить хуґа, вихор, сніговиця —
і кригою блакить озер засклиться,
мов світ очей. І тільки наші сни
лелітимуть на склі, мов срібні цвіти,
зимозелень нам буде зеленіти
передчуттям далекої весни.
