Дивний сум і туга
Мою душу пройма
І морочить її без упину,
Ані днини нема,
Ні години нема,
Щоби я з того суму не гинув.
Прийде ніч, як той крук,
Витягає сто рук,
Запускає сто кігтів у душу —
Сіра днина нудна
Добігає кінця,
Я знов ночі боятися мушу.
