На склоні гір, де чорний бір
Думає тиху думу,
Стоїть сосна, сама одна —
Символ мойого суму.
Вітай, сосно! Так, як давно,
Для себе будьмо щирі.
Шуми мені свої пісні
В вечірнім тихомиррі.
А я тобі свої жалі
По щирості розкажу,
Чей, смутком тим важким-важким
Тебе я не зневажу.
Твій тихий шум, мій вічний сум
Нехай водно зіллються
І хай разом вечірнім сном
В простори понесуться.
