Над полем зимний вітер віє
і листям гонить,
Село у мряці ледве мріє:
ген дзвонять дзвони.
Далекі, тихі, легкі звуки
пливуть світами,
Немов калатання розпуки
до щастя брами.
- Наступний вірш → Богдан Лепкий – На склоні гір
- Попередній вірш → Богдан Лепкий – Намалюй мені, друже, картину
(Оцінок ще немає)