Останній птах в вирій летить,
Остання квітка в’яне,
Листками вітер шелестить,
Немов говорить: цить, ах, цить!
Тепер спокій настане.
Що процвітало навесні,
Гарячим літом спіло,
Шукало прожитку собі,—
Те восени у боротьбі
Із смертію змарніло.
З краси й приман обдертий цвіт
Конає на болоні…
Такий-то вже цей божий світ!
На все, що лиш дійде до літ,
Смерть покладе долоні.
