Отеє тая червона калина,
Що повік не зів’яне:
Пригадає її Україна,
Як із мертвих повстане.
Будуть тую калину в світлиці
Поза образи класти,
Хоч пропали шаблі і рушниці,
Так славі не пропасти!
- Наступний вірш → Богдан Лепкий – Сонет
- Попередній вірш → Богдан Лепкий – І в мене був свій рідний край
(Оцінок ще немає)