Як тут чудово!.. В яр глибокий
Падуть дзвінкі, скляні потоки,
Як хрусталеві сльози гір,
Їх вічні невгамовні тони,
Немов жалі, немов прокльони,
Летять каскадами в простір.
А над потоками ялиці
Зітхають віддихом живиці,
І холодом холодять грудь,
І на твої безсонні вії
Стрясають сни, зсилають мрії
І гомонять: «Засни! Забудь!»
Довкола тебе — гори, гори!
А над тобою: небо-море
І сонця животворний жар,
А над рікою мли гуляють,
З вітрами тихо розмовляють
І криються в холодний яр.
А долом трави, долом квіти,
А в полонинах звук трембіти,
Овець дзвіночки голосні,—
Над тим усім задума ходить
І за собою тугу водить,
Зітхання, спомини, пісні.
