Скільки снів, а де ці сни,
Де ці сподівання?
Всміхається з вишини
Зіронька остання.
І останній мовкне птах,
Квіт останній в’яне,
Незабаром на полях
Тихо й глухо стане.
Тільки іноді в тиші
Десь сова озветься,
Тільки сумно у душі
Спомин відгукнеться.
