Богдан Лепкий – Стара дитина: Вірш

Стара дитина. Так, стара дитина,
Хоч молодим мені вже ввік не бути.
Життя минуло, мов одна хвилина,
Вечірній дзвін вже за горою чути.

На виднокруг кладуться фіолети
І переходять звільна в пітьму ночі.
Хотілося у хаті день дожити
І в вітчині на сон стулити очі.

Хотілося,— а тут, а тут, мій боже,
Далекий грім і блискавки блискучі.
Бурхливий ранок був, а вечір тоже,
Мій бій з незвісним на високій кручі.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Богдан Лепкий – Стара дитина":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Богдан Лепкий – Стара дитина: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.