Листками вітер котить
І кидає в болото;
Стежками попід гаєм
Бездомний сум блукає.
Обходить перелоги,
Рахує панські стоги,
Обходить хлопські ниви
І плаче, нещасливий.
Там лан — як полонина,
Там стерні — як щетина,
Там скирти — наче вежі,
А тут лиш межі, межі.
Там збіжжя — гей те злото,
А тут саме болото,
І кров, і поту ріки —
І так навіки-віки!
Високо понад гаєм
Буйний орел літає,
Голодний зайчик скаче —
Над полем смуток плаче.
