Як шумно хвиля грає,
Як бистро в діл біжить!
Весельце хвилю крає,
А плесо мерехтить,
як жемчуг.
Весельце хвилю крає,
З човна несеться спів,
По берегах лунає
Мелодія без слів —
на весь луг.
«Керманичу, соболю!
Звідкіля ти і хто?»
«Я,— каже,— сум, син болю,
Я знав тебе давно,
я твій друг».
Як шумно хвиля грає,
Як бистро в діл біжить!
Усе, що є,— минає,
Міниться, мерехтить,
як жемчуг.
Лиш смуток не минає
І не вмирає сум.
Над світом так літає,
Як над рікою шум,
смутку дух.
