Бачу, як лине в день ясний, в погоду,
Личком ясніє,
Під вечір лине десь над сонну воду
І тихо мріє…
Мріє, що своїм коханням врятує
Когось, хто хорий.
Ах, щораз дальше лине, йде, мандрує
В пусті простори…
- Наступний вірш → Богдан Лепкий – З Пушкіна
- Попередній вірш → Богдан Лепкий – Забудь
(Оцінок ще немає)