Життя буденне, брудно-сіре,
Безбарвні одностайні дни,
Немов прикроєні до міри
І щолиш здіймлені з ваги,—
Таке життя, сльотлива днина
Без блиску сонця — і оце
Душа скучає, мов дитина,
І криє в споминах лице.
- Наступний вірш → Богдан Лепкий – Жаль
- Попередній вірш → Богдан Лепкий – З кадильниць срібних дим снується
(Оцінок ще немає)