На вікнах з’являються квіти,
А всі такі білі та білі,
Морозом листочки їх світять
Бліді і немов скостенілі.
Мабуть, то не квіти, а душі
Тих квітів, що правди не знали,
Що літом всихали від суші,
А в осінь від зимна зів’яли.
- Наступний вірш → Богдан Лепкий – Зелений Зелемінь
- Попередній вірш → Богдан Лепкий – І ми пішли
(Оцінок ще немає)