(З В. Г. Мервіна)
Колись товпилися на порозі смертности
Та не були обрані
Немає свободи такої як їхня
Тих що не мають початку
Навіть повітря є їхнім спогадом
Посіллям де не можуть мешкати
Та в якому ніколи не відсутні
Що ти питають що просто існуєш
І небеса і земля вклоняються їм
Піднімаючи погляд з-над своїх виборів
Умираючи
Цілий день цілу ніч
Все що помиляється їх обожає
Навіть мертві співають їм безконечний гімн.
